Моя токсична сім'я: як пережити нелюбов батьків і стати щасливим. Таня Танк

- Ваші батьки ідеальні, а от вас ніби в пологовому будинку підмінили?

- Ви росли як трава і все життя «виживали»?

- З вас пилинки здували, але ваше життя чомусь не склалося?

- У 30 років боїтеся купити джинси без маминого попиту?

- Кинули роботу, щоб служити татові?

- Вважаєте себе кругом винуватим? І каплицю теж ви розвалили?

...Як ви собі уявляєте поганих батьків? Це ті, які б'ють і п'ють?

Читаючи ваші листи, я побачила, що насильство над дітьми багатолике і ховається за фасадом як агресії та байдужості, так і жертовної любові. Зростаєте ви як трава чи вам подають сніданок у ліжко, роблять із вас другого Моцарта чи «виковують характер» стусанами та образами - результат приблизно один, плюс-мінус.

Так ось чому багато хто з нас, дорослих, нещасливі! Ось чому ми не знаємо, у чому наше покликання, нездорові душевно і фізично, живемо і спілкуємося з людьми, які нас не люблять, використовують, принижують!

- Ось звідки низька самооцінка і відчуття нікчемності.

- Ось звідки самоїдство, заздрість, вина, що роз'їдає душу.

- Ось звідки сором «не відповідати».

- Кризи і життєві глухі кути...

- Психосоматичні хвороби, депресії, неврози...

- Панічний страх самотності...

- І ось звідки соціальні проблеми!

Не бачите зв'язку? Читайте і побачите.

Вважаєте, що вас це не стосується? Знову ж таки, прочитайте і переконайтеся. Поки скажу одне: насильство над дітьми - тією чи іншою мірою - коїться майже за кожними дверима...

«З усіх жеребів, що випали на долю живих істот, немає жереба більш злощасного, ніж той, що дістався на долю дітей».

М. Салтиков-Щедрін, «Пошехонская старина»