Неправильне розуміння трагічного: заздрість, сором і страждання. Бенджамін Кілборн

Досліджуючи зміни у сприйнятті емоцій заздрості та сорому, які відбуваються впродовж більш ніж двох тисячоліть, Б. Кілборн пише про те, що, у той час як у Арістотеля поняття необачного вчинку і катарсису становлять суть трагедії, ранній християнський період демонструє базові зсуви в оцінці емоцій, трагедії і травми. Зло більше не сприймалося як прояв людської помилки, а почало пов'язуватися зі злою волею і злісною навмисною дією. У результаті, людське страждання набуло відтінку викликаного спокусами гріха і стало заслуженим покаранням.

З плином століть західна традиція почала надавати особливого значення не слабкості та спокусі, а, скоріше, силі та жорстокості. Засновник психоаналізу З. Фройд, згідно з американським дослідником, дотримувався переважаючих культурних цінностей під час виокремлення провини та агресії у своїй характеристиці едипового комплексу. На думку Кілборна, раціоналізм відкинув почуття нерозуміння як недоречні у світі, не залишаючи місця для незбагненного як переживання, основи етики та суті трагедії.

Книга відомого американського психоаналітика, над якою він працював понад 20 років, раніше не видавалася і вперше виходить у світ. Вона адресована широкому колу читачів.