Мистецтво говорити і слухати. Мортімер Адлер

Про що ця книга

Чи замислюємося ми над тим, як говоримо і спілкуємося? Чи розуміємо оточуючих, чи вміємо слухати? Чи володіємо ми майстерністю правильно мислити або охоплені «мистецтвом марнослів'я»? З часів античності ці питання цікавили всіх, хто знаходив задоволення в дискусіях з іншими людьми.

Мортімер Адлер створює свою філософію взаємодії людини з навколишнім світом, вибудовуючи алгоритм «чотирьох»: мистецтва говоріння, писання, читання та вміння слухати. У цій книзі він аналізує, у чому полягає процес комунікації, як зробити його максимально ефективним з позиції того, хто говорить, і того, хто слухає. Він також розглядає базові принципи сучасної системи освіти і дає безліч корисних практичних рекомендацій щодо розвитку ключових навичок спілкування.

Чому ми вирішили видати цю книгу

Тому що це чи не єдиний і вже точно найкращий у світі практикум з мистецтва говорити і слухати.

Для кого ця книжка

Вона буде цікава батькам і шкільним учителям, бізнесменам і політикам, продавцям у магазинах і лікарям, які приймають хворих... Не буде перебільшенням сказати, що кожна людина знайде в ній для себе багато цікавого.

Фішка книги

Новацією виглядає пропозиція Адлера навчати «сократівським методом», тобто в процесі дискусії, форуму, обговорення. Він неодноразово підкреслює, що сам під час таких обговорень виніс багато знань про різноманітні предмети, якими не володів до початку діалогу.

Мета людського спілкування, на думку Адлера, - це «зустріч свідомостей». Заради неї люди повинні поступатися егоїстичними інтересами під час спілкування, ставити самих себе в рамки дискусії «по суті», а «розмова» (ключове поняття в Адлера) має стати принципом життя.

У Додатках - матеріали аспенівського (філософського) семінару, що навчають вдумливого ставлення до говоріння і слухання, а також рекомендації автора щодо вдосконалення базової шкільної освіти.

Від автора

«Найважче на світі - ясно висловити, що ви маєте на увазі. Не менш важко зрозуміти, що має на увазі співрозмовник. І те, й інше вимагає витрат розумової енергії, і багато людей виявляються не готовими до них. Такі люди - ледачі й мляві співрозмовники, і їхня інтелектуальна лінь - страшний гріх, що заважає домагатися позитивних результатів, яких зазвичай досягають в енергійно проведених бесідах.»

«Читачі, які переконалися в коректності моїх аргументів, розділять і мій висновок: тільки людський розум, інтелект, здатний до концептуального мислення, може вступати в контакт з іншим таким самим розумом. Двосторонній діалог, який може закінчитися взаємним пізнанням розумів, завжди залишиться неспростовним доказом того, що людина докорінно відрізняється від диких тварин і машин, що володіють штучним інтелектом.»

Важливо збагатити своє життя майстерністю, необхідною для участі в якісній розмові, а також волею і мотивацією, що спонукають значну частину дозвілля спілкуватися, а не «вбивати час» на масу порожніх занять».

«Якщо двоє людей дійсно не згодні одна з одною, їм треба досягти спільного розуміння суті розбіжностей, тобто зрозуміти, чому вони одна з одною не згодні. Щоб цього домогтися, кожен зі співрозмовників повинен відмовитися від захопленості власною позицією і постаратися неупереджено і шанобливо поставитися до позиції, зайнятої співрозмовником. Під неупередженістю я маю на увазі спробу зрозуміти, чому співрозмовник дотримується своєї точки зору. Кожен з учасників розмови або дискусії повинен бути в змозі не тільки сформулювати позицію партнера в прийнятному для нього вигляді, а й уміти висловити причини, через які партнер займає ту чи іншу позицію.»