Пурпурні вітрила

Олександр Ґрін — письменник-неоромантик, з-під пера якого вийшло чимало філософсько-психологічних творів із елементами символічної фантастики, зокрема й образ незнаної країни Ґрінландії, яка співзвучна з його прізвищем, і де відбуваються події роману «Та, що біжить хвилями» і повісті «Пурпурні вітрила». «Пурпурні вітрила» — це повість-феєрія про непереборну віру і всепереможну, величну мрію, про те, що кожен може створити для ближнього чудо. Це історія маленької дівчинки Ассоль, яка все життя міряла про неймовірне, величезне кохання, що заполоняє весь світ, і капітана Ґрея, який береться чинити добро і справджувати мрії, щоб ті, хто вірить, ніколи не зневірювались і рухалися на зустріч майбуттю.

Фраза «Пурпурні вітрила» вже давно стала синонімом справжнього романтичного кохання. Головна героїня повісті-феєрії – дівчинка Ассоль. Ще немовлям вона втратила маму і жила із татом. Раніше він був моряком, а тепер виготовляє мініатюрні моделі кораблів, щоб забезпечити життя собі та доньці. Одного разу Ассоль несла на продаж іграшки. Серед них – яхта із червоними вітрилами. Дівчинка випадково її впустила, але незнайомець встигнув зловити фігурку і сказав, що одного дня під пурпурними до неї припливе принц і забере її. І Ассоль терпеливо чекала, незважаючи на насмішки інших дітей і жалісливі погляди дорослих. Вона вірила в чудо. І її мрія здійснилася.