37 буддійських штук. Як пережити бентежні часи

Ця книжка не про буддизм як релігію. Вона про те, як буддійські практики змінюють наш стан і допомагають у бентежні часи. Як давати раду емоціям і стати спокійнішим? Як переживати втрати й не чіплятися за минуле? Чому допомога іншим покращує наше самопочуття? Про це й розповідає Ольга Корнюшина. Вона пропонує 37 кроків, які здатні змінити наш психологічний стан і ставлення до життя. Авторка осмислила класичні кроки тренування розуму в нинішніх умовах війни й адаптувала їх до нашого непростого сьогодення. Доповнила кожен розділ книжки роздумами, а також вправами, які допоможуть впоратися з надзвичайними викликами. Додане ґрунтується на особистому досвіді авторки під час її перебування в зоні бойових дій у Київській області наприкінці лютого та на початку березня 2022 року.

ДЛЯ КОГО КНИЖКА «37 БУДДІЙСЬКИХ ШТУК»

Ця книжка для всіх, хто проходить крізь лихі часи і шукає дієві методи для подолання цього шляху. Вона може стати першою психологічною допомогою для тих, хто зараз потребує підтримки.

ЧОМУ ЦЯ КНИЖКА ОЛЬГИ КОРНЮШИНОЇ

Вправи, подані в доповненому виданні, містять особливі поради з урахуванням умов війни та надзвичайного рівня кризи, який читачі можуть зараз переживати. Разом із читачами книжка вже побувала в бомбосховищах, на тимчасово окупованих територіях і закордоном.

ПРО АВТОРКУ

Ольга Корнюшина — науковиця, перекладачка, коучка. Здобула ступінь PhD із хімії в Університеті штату Юта. Із 2004 року практикує тибетський буддизм. Пройшла насичений професійний шлях — від хімічної лабораторії, дисертації, проєктної роботи й дослідницької діяльності у виробничій компанії до HR та коучингу.

ВІДГУКИ ПРО «37 БУДДІЙСЬКИХ ШТУК»

Коли до мене звернулися з проханням назвати три книжки, які, на мій погляд, можуть бути корисними саме зараз, під час цієї страшної війни, то разом із працями Віктора Франкла й Насіма Ніколаса Талеба, я вказав і дуже практичну книжку Ольги Корнюшиної «37 буддійських штук. Як пережити бентежні часи». Виступаючи перед різними аудиторіями і розповідаючи про власний досвід роботи із травмою дворічного полону та воєнних жахів, я зауважив, як багато спільного в моїй практиці та рекомендаціях із цієї книжки. А перечитавши нове доповнене видання я ще більше впевнився в її своєчасності й актуальності. Тлумачення буддійських практик відповідно до сьогодення, нескладність запропонованих вправ, які дають результат, вирізняють цю книжку та роблять її своєрідним практичним посібником із науки під назвою «Мистецтво жити, незважаючи на…». Ігор Козловський, релігієзнавець, історик, письменник, громадський діяч, колишній політв’язень т.зв. днр

Я читала цю книжку ще до повномасштабного вторгнення, тож дуже рада її оновленому варіанту. Практики і рекомендації, які пропонує Ольга Корнюшина, не позбавлять нас горя, суму і втрат. Але вони помічні, щоб вистояти тут і зараз. Маю дві улюблені вправи — «Вхопитися за реальність» і «Мої опори», — які допомагають триматися одне за одного, за найближчих, за реальність і за дорогу нам країну. Ця книжка — джерело ресурсу, що допоможе пережити весь цей нестерний біль. Ресурсу, який намтак потрібен, щоб перемогти Тетяна Трощинська, головна редакторка Громадського радіо, ведуча

ЦИТАТИ

Сприятливе середовище — місце

Одна з найперших втрат під час війни — це втрата відчуття безпеки. Також нам може бути важко оцінити, чи залишаються наші звичні безпечні місця справді безпечними. На початку повномасштабного вторгнення військ РФ в Київську область, багато моїх знайомих виїхало на дачі або до заміських будинків своїх батьків і друзів. Ці місця завжди були для них безпечними й давали відчуття захищеності. На жаль, у новій реальності, яка змінилася надто швидко, саме вони в перші тижні війни стали смертельно небезпечними. В умовах нестачі інформації та загальної абсурдності ситуації, яка повністю виходила за межі звичних уявлень про реальність, зробити неправильне рішення було дуже просто. Тож прив’язаність до своїх колишніх безпечних місць зіграла з багатьма нами злий жарт.

Коли нам вдалося вирватися з такого поганого місця на початку березня 2022 року, я мала змогу дослідити, як змінюється рівень тривожних емоцій і повертається ясність сприйняття залежно від ступеня фізичної безпечності середовища. Однак моя впевненість у методах тренування розуму в той період була абсолютно непохитною, і це відкривало доступ до мого внутрішнього простору безпеки. Саме в ньому я знаходила джерела ресурсу та впевненості.