Людина без шкіри
Двадцять днів, проведених разом із Василем Стусом 1972 року в камері київського КДБ, дали можливість фаховому лікарю-психіатру Семену Глузману поставити йому незалежний «діагноз»: Василь Стус — це людина без шкіри, яка гостро відчувала фальш, брехню і чужий біль. Такою, настільки промовистою і влучною, метафорою Семен Глузман фіксує одну з ключових відносних констант Стусової індивідуальної своєрідності: йдеться про вразливість людини, яка гостро відчуває. Цей нарис — намагання збагнути спектр душевного життя експансивної постаті Василя Стуса, її стабільної внутрішньої конституції зі схильностями, потенціалами і самовираженням, а отже, відчитати форми взаємин письменника зі світом.
Зміст
Замість вступу. Поет як дивак
Душевна організація письменника у психологічних студіях
Психічно-інтелектуальна сутність автора в баченні Василя Стуса
Стусознавство про психологічну природу письменника
Засновки психологічної конституції Василя Стуса
Характер як цілісність
Психологічний тип
Мотивація і самоактуалізація
Замість висновку. Людина нетутешня
Інформація про книгу | |
Обкладинка | тверда |
Кількість сторінок | 160 |
Мова видання | Українська |
Видавництво | Дискурсус |
Рік видання | 2022 |
ISBN | 9786178218157 |
Автори | Ольга Пуніна |