Володимир Сорокін. Доктор Гарін

Новий роман Володимира Сорокіна

Десять років тому заметіль завадила докторові Гаріну дістатися до села Довгого і прищепити його жителів від болівійського вірусу, який перетворює людей в зомбі. Доктор дивом не замерз на смерть у безкрайньої снігової степу, щоб повернутися в постапокаліптичний світ, де його пацієнтами стануть самі смішні і безпорадні істоти на Землі, в минулому — лідери світових держав. Цей світ, де вирізають годинник з каменю й айфони з дерева, — енциклопедія сорокинской антиутопії, впевнено наділяє майбутнє рисами дрімучого минулого.
Незважаючи на звичну іронію і пародійні відсилання до російської прозаїчному каноном, "Доктора Гаріна" відчутно відрізняє новий рівень тривоги: гулаг болотних чернышей, побічного продукту радянського експерименту, виявляється страшніше атомної бомби. Ще одне радикальне оновлення — пронизливий ліризм. На уламках зруйнованої всесвіту старомодний доктор зустріне, втратить і знову набуде свою єдину любов, щоб лікувати її до кінця своїх днів.

Володимир Сорокін – один з найбільш значних російський прозаїків, найяскравіший представник постмодернізму. Автор десяти романів, а також повістей, розповідей, п'єс та кіносценаріїв. Лауреат премії Андрія Білого, "НІС", "Супер-НІС", "Велика книга" та ін., номінант Міжнародної Букерівської премії. Книги Володимира Сорокіна переведені на десятки мов.

"Я давно не писав таких великих романів. Він більше "Теллурии" (роман Володимира Сорокіна 2013 року. — А. А.) за обсягом. Але головне — "Гарін" ще й новий жанровий досвід. Я вторгнувся в інші літературні простору, ще незвичні для мене. Ну і це збіглося з пандемією і ізоляцією. Хоча, власне, у пишучого людини ізоляція завжди є, за визначенням. Втім, деякі писали і в паризьких кафе — але, по-моєму, не дуже добре виходили. А щодо "виходу з роману" — дійсно після написання відвалюється якась наросла крижана кірка. Поступово. Навесні лід кришиться..."