Вечори на хуторі поблизу Диканьки. Гоголь Микола Васильович

Усе це так незвичайно в нашій нинішній літературі, що я досі не схаменувся. Мені розповідали, що коли видавець увійшов у друкарню, де друкували «Вечори», то складачі почали пирскати й фиркати, затискаючи рот рукою. Помирали зі сміху, набираючи його книгу. © Олександр Пушкін

Збірка повістей «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» вітчизняного письменника Миколи Гоголя, вийшовши друком двома томами в 1831 і 1832 роках, принесла творцеві величезну славу. У ньому - прекрасний малоросійський гумор, колоритні персонажі української глибинки і фірмова авторська містика.

У творах «Ніч перед Різдвом», «Сорочинський ярмарок» і «Травнева ніч, або Утопленниця» героям доводиться йти на різні хитрощі заради кохання. У «Страшній помсті», «Зниклій грамоті», «Вечорі напередодні Івана Купала» і «Зачарованому місці» персонажі стикаються з чарами і нечистою силою. Остання ж повість - «Іван Федорович Шпонька і його тітонька» - цілком реалістично розповідає про доброчесного і боязкого хуторянина.

Твори збірки не раз екранізували. Великої популярності набули фільми знаменитого радянського режисера-казкаря Олександра Роу - комедія «Травнева ніч, або Утоплениця» 1952 року і фентезі «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» 1962-го.