Старовик і море. Острови та море Ернест Хемінгуей

Повість «Старик і море» — одне з найвідоміших і найулюбленіших читачами творів Хемінгуея.

Вона принесла автору пулітцерівську премію, а також зіграла важливу роль у присуді йому звання нобелівського лауреата.

Це оповідання про «трагічний стоїцизм» і Moveling, про те, як перед обличчям безжальній долі таокрема людина, навіть програваючи, має зберігати повагу.

«Острова та море» — щира та реалістична історія життя і загибелі меланхолійного гаманця, художника-мариніста Томаса Хадсона та його синів. Роман про самоті тачає, самовідданість і відваги, пошук виходу з глухий кут і моральному довге перед собою й оточенням.

Об авторе

Хемінгуей Ернест — Американський письменник, журналіст, лауреат Пулітцерівської й Нобелівської премій з літератури. Ще в дитинстві маленький Ернест із подавання батька і діда став захоплюватися риболовлею й полюванням. Другою пристрастю юного Ернеста стала література. Ще в школі він вирішив, що буде письменником. Замість надходження до ВАЗ усупереч волі батьків впорався на посаду журналіста війський Канзас-Сіті, де вів колонку про події. Під керівництвом редакторів Хемінгуей навчався писати лаконічно та містко — так складався його літературний стиль. У роки Першої світової війни відчайдушно намагався потрапити на фронт, але діставав відмову стану здоров'я. Після декількох невдалих спроб нарешті вирушив на Італійський фронт. Повернутися в США героєм після поранення, але із собою дістав біль і розчарування. 1921 року після весілля Хемінгуей вирушив у Париж, де для нього почалося нове життя. Він увійшов до гуртків письменників і художників, які відвідують книжковий магазин «Шекспір і його друзі». Особливий вплив на Ернеста зробила Гертруда Стайн, якаполіпшила, щоб Хемінгуей покинув роботу на газету та присвятив себе суто письменниці. Перший великий літературний успіх прийшов до Хемінгуея з публікуцією роману «І сходить сонце», але значущішим у його творчості став роман «Прощавай, зброя!». Після закінчення Другої світової війни автор вирушив на Кубу, де написав повість «Старик і море». За неї він отримав Пулітцерівську премію в 1953 році, і вона ж впливала на вручення Хемінгуеєю Нобелівської премії з літератури в 1954 році. Наприкінці життя Хемінгуей важко хворів і занурився в депресію. На жаль, лікарі не змогли йому допомогти, і 2 липня 1961 року Ернест Хемінгуей розпорядився у власному будинку.