Ми Євген Іванович Замятін

«Людина перестав бути диким тваринам тільки тоді, коли він побудував першу стіну. Людина перестав бути диким людиною тільки тоді, коли ми побудували Зелену Стіну, коли ми Стіною ізолювали свій машинний, досконалий світ — від нерозумного, потворного світу дерев, птахів, тварин»...
Культовий роман-антиутопія радянського письменника Євгена Замятіна «Ми» був опублікований в 1920 році. Твір, що описує події далекого майбутнього, знайшло продовження в знаменитих романах «1984» Джорджа Оруелла і «Про чудовий новий світ» Олдоса Хакслі. Вони теж присвячені темі стирання людської особистості і повного контролю над людьми і їхньою свідомістю.
Події антиутопії Замятіна розгортаються в далекому майбутньому. Її головний герой — видатний математик, який, як і всі його сучасники, не має імені — у нього є тільки «нумер Д-503. У цьому суспільстві порядок диктує Єдину Державу, яка веде пропаганду через Державну Газету. У всіх будинків і квартир — скляні стіни, а у всіх людей однакова одяг. Тих же, хто наважується порушити встановлені канони, страчують, перетворюючи в калюжу води...
Твір було екранізовано. У 1982 році у ФРН вийшла фантастична драма «Ми», яку зняв володар призу Каннського кінофестивалю Войтех Ясні.

Анотація

Знаковий роман, з якого офіційно відраховують саме існування жанру "антиутопія" Заборонений в радянський період, тепер він вважається одним з класичних творів не тільки російської, але й світової літератури ХХ століття. Роман про "суспільство рівних", в якому людська особистість зведена до "нумеру". У ньому уніфіковано всі — одяг і квартири, думки і почуття. Немає ні сім'ї, ні міцних уподобань...
Але можна витравити з людини спрагу свободи, поки вона залишається людиною?